#Кубанская_История #Козацкий_Народ #Чорноморци

#Кубанская_История #Козацкий_Народ #Чорноморци

1917 год на Кубани — это время пробуждения казацкой национальной идентичности кубанцев. Они не приняли большевистскую идеологию.
#ВэтотДень 24 сентября 1917 года начала свою роботу 2-я сессия Кубанской Войсковой Рады. На сессии обговаривались три вопроса:
- земельный;

- местное самоуправление;
- государственное устройство России.

Председателем сессии был черноморский казак Николай Рябовол. На сессию пригласили представителей Украины. Они выступили на одном из заседаний Рады, М.С.Рябовол приветствовал их (сначала по русски):

Украина прислала к нам в гости своих послов. Приветствую вас, братья! (аплодисменты. Все встали. Кричат: "Слава! Слава! Ура! Представителей Украины, что занимали места в одной из лож, просят на сцену, где была президия). Братья козаки, линейцы! Я уверен, что вы не осудите, а поймёте вашими сердцами эти чувства , которые наполняют мою душу... Да разве только мою? Души всех казаков-черноморцев в эту минуту. Поприветствуем же послов Матери-Украины языком наших отцов, дедов и прадедов... (кричат: «просим, просим», далее Рябовол продолжает по украински).

Дорогі гості! Мачуха доля відірвала наших дідів Запорожців від матернього лона й закинула їх на Кубань. Більше ста літ жили ми тут сиротами по степах, по плавнях, по горах без матернього догляду... Царі, робили все, щоби вибити з наших голів, з наших душ пам'ять про Україну й любов до Матері. Царі хотіли зробити з нас душогубів, хотіли, щоб ми, коли прийде той слушний час, час визволення України, своїми руками задавили ту волю, щоб ми свої шаблі пополоскали в крові Матері... (голоса с мест. "Не діждали б! Не діждали б!”) Так! Не діждали б цього вони ніколи. Не діждали б бо хоч наші душі царі понівечили, та не вбили, і ми, діти, руки на Матір не підняли б... Та минула лиха година... Прийшла воля і ми ожили. Ожили і, як вірні діти своєї Матері, йдемо тим шляхом, який указала вона, йдемо туди, де зорять уже любов між людьми, де жде і нас вільний союз вільних народів…(аплодисменты). Йдемо, і нас не звернуть на свої стежки ні централісти всяких проб, ні авантюристи всяких марок... Не звернуть, бо нам з ними не по дорозі... (сильные аплодисменты). Будете, брати, на нашій Раді і побачите, чи ми вже твердо ступаємо тим битим шляхом волі народів, що Мати нам показує, чи ще тільки ми спинаємося йти... А коли ми ще справді йдемо нетвердо, а тільки, може, дибаємо ще, то, будьте певні, незабаром ми наберемося сили й разом з козаками всіх Військ підемо-таки тим славним шляхом. Ще раз вітаю вас, любі брати! (аплодисменты. На сцене появляются представители Украины; их приветствуют громкими аплодисментами и криками: "Слава! Ура!”).

По поводу государственного устройства Рада выступила за присоединение к Украинской республике, как автономия «Кубанский Край», в составе федеративного Российского государства.